Курсова робота на тему:"Використання краєзнавчого матеріалу при викладанні історії"

 

Використання краєзнавчого матеріалу при викладанні історії

Курсова робота

Підготувала

Журбіцька Любов Михайлівна

Кам’янець-Подільський

2017

Зміст

Вступ

І. Використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії.

ІІ. Методика краєзнавчої роботи.

Висновки.

Список літературних джерел.

Вступ

«Хто не знає, що діялось у старовину, той не розумітиме й того, од чого тепер так, а не інакше все на світі робиться, не знатиме й того, що треба робити, щоб далі було краще жити людям..

Михайло Драгоманов

Відомо, що на основі знань про минуле розвивається вміння людини орієнтуватись в сьогоденні, в сферах політики, економіки ідеології, культури.

Минуле через сьогодення спрямоване в майбутнє. Історія - це не лише факти, концепції,дати. Історія - це люди, їх характери, це дивний ланцюг подій - трагічних, героїчних, комічних. Для того, щоб дійсно полюбити історію, її необхідно вивчати, як живу людину.

Наші духовні джерела - це глибоке знання історії рідного краю, історії України. Хіба можна сформувати великі людські почуття, обходячи такі святі істини, як любов до рідного краю, землі, до батьківської оселі, до національної мови, до звичаїв, без правильного розуміння того героїчного і трагічного, що відбулось і відбувається на землі наших предків, де продовжується наш родовід. Неможна, бо зачерствіє тоді людина і душею, і серцем.

За роки педагогічної праці у мене склалась чітка, логічна система викладання. Основним принципом якої є тісний взаємозв’язок історії рідного краю з історією України та її народу. Включення історичного краєзнавства в систему вивчення історії держави сприяє формуванню в учнів доступного розуміння і знань про основні історичні категорії. Місцевий матеріал дає можливість викладачу показати і пояснити учням відмінність і особливості історичних подій.

Історичне краєзнавство формує свідомість учня, вчить його логічно мислити, порівнювати історичні події, самостійно здобувати знання і робити висновки, прищеплює любов до рідного краю, виховує почуття патріотизму, національної свідомості. Краєзнавство відкриває широкі можливості для самостійної діяльності учнів, для пошуку, дослідження і навіть невеликого відкриття. Це викликає інтерес до історії краю, країни.

Деякі викладачі, методисти вважають місцевий матеріал додатковим. Я з цим не погоджуюсь. Переконана, що історія краю - не тільки складова, але й обов’язкова частина знань з історії України. Зв'язок історії України і краю встановлюється через події, які мають загальнодержавне значення. Ці зв’язки опираються на програму з предмету, та на визначну організацію навчального процесу з використанням інноваційних технологій.

В залежності від теми уроку, мети і змісту краєзнавчий матеріал може вивчатись на початку уроку, в ході уроку і в кінці. Використати матеріал можна по різному: пояснення викладача, повідомлення учнів, бесіда, краєзнавча конференція, екскурсія до краєзнавчого музею. На мою думку, умовами краєзнавчого підходу до вивчення історії є:

1.        Відповідність краєзнавчого матеріалу до методичних завдань курсу історії України;

2.        Взаємозв’язок місцевого і програмового матеріалу;

3.        Систематичне використання;

4.        Наочність;

5.        Участь учнів під керівництвом викладача в дослідницькій діяльності;

6.        Застосування різних форм і методів вивчення краєзнавчого матеріалу.

Головне “мати міру” це співвідношення загального курсу з історії України і краєзнавчим матеріалом. В гонитві за модними напрямами у навчанні не втратити головне - людину, особистість.

Крок за кроком учні дізнаються правду про історичне минуле і в них пробуджується інтерес до історичної спадщини, глибоке її осмислення.

Використання краєзнавчого матеріалу активізує пізнавальну діяльність учнів, дозволяє урізноманітнити методику проведення уроку, вносить у викладання історії конкретність і переконливість.

І. Використання краєзнавчого матеріалу на уроках історії та у виховній роботі.

Історичне краєзнавство — це не самостійний предмет шкільного вивчення,  a принцип навчання й виховання на місцевому матеріалі. Краєзнавча робота проводиться на уроках, факультативних заняттях, у позакласній і позашкільній роботі. Краєзнавство стало важливим засобом підвищення якості занять, воно сприяє формуванню в учнів наукового  світогляду, вихованню моральності. Основні особливості краєзнавства на сучасному етапі - висока ідейність, суспільно корисна спрямованість, його пошуково-дослідницький характер.

Залучення краєзнавчого матеріалу на урок історії служить вирішенню загальних задач навчання і виховання учнів, що стоять перед школою на сучасному етапі.

Краєзнавство відкриває широкі можливості для самостійної діяльності учнів, для пошуку, дослідження і навіть невеликого відкриття. Це  пробуджує глибокий інтерес до історії краю, країни, викликає тягу до знань.

Багатогранна позаурочна історико-краєзнавча робота та її тісний зв’язок з навчальним процесом створюють умови для широкого застосування знань та вмінь, отриманих від учнів у клубах, на екскурсіях, у походах та експедиціях, під час вивчення нового програмового матеріалу, а також для встановлення міжкурсових і міжпредметних зв’язків.

Велике значення краєзнавчої роботи полягає у вихованні патріотизму.

Місцевий матеріал дуже важливий при встановленні зв'язку історичного минулого з сучасністю, у процесі пізнання проблем суспільних відносин, у розкритті понять про народ, про спосіб життя, у вивченні науки, техніки, економіки,, культури. Краєзнавство створює сприятливі умови для застосування у на­вчальній роботі різноманітних елементів пошуку й дослідження, широкого використання місцевих джерел.

Краєзнавчий матеріал володіє поліфункціональністю, поєднуючи у собі навчальні, виховні та розвиваючі функції.

Практика переконує в тому, що краєзнавча робота дає найбільший педагогічний ефект, тоді коли вчитель не обмежується передачею готових відомостей, а організовує учнів на самостійний пошук краєзнавчих знань, заохочуючи застосування ними цих знань під час виявлення курсу вітчизняної історії.

Повинен бути тісний зв’язок із навчанням, позакласною історико-краєзнавчою роботою, крім того, також важливою є різноманітність її форм і методів.

Питання про зміст загальної серед­ньої освіти є актуальною проблемою педагогічної науки у наш час. Її складова частина - проблема кількісного та якісного відбору краєзнавчого матеріалу і співвідношення останнього з матеріалом з історії країни. Включення краєзнавчого матеріалу дошкільного курсу історії вимагає наукового визначення принципів його відбору.

Найважчими видами краєзнавчої роботи в умовах сучасної школи є відбір, наукова оцінка, систематизація й методична обробка даного матеріалу.

Для навчально-виховної мети слід відбирати такі факти з місцевої історії, які в науковому плані достовірні, допомагають правильному розумінню закономірностей роз­витку історичного процесу, мають важливе освітнє та виховне значення є типовими для краю, відобра­жають умови його розвитку, що іс­торично склалися, впливають не тільки на свідомість, але й на відчут­тя учнів, пробуджують у них інтерес і любов до історії краю і країни.

Краєзнавчий підхід у вивченні історії буде педагогічно ефективним за умов:

1)           відповідності краєзнавчого матеріалу загальним методологічним задачам курсу вітчизняної історії;

2)           наукової достовірності та глибокої ідейності;

3)           урахування умов розвитку краю, що історично склалися, його специфіки;

4)           взаємозв’язку місцевого та загальноісторичного матеріалу;

5)           систематичності й планомірності у використанні;

6)           наочності;

7)           безпосередньої участі школярів  під керівництвом учителя у зборі та вивченні краєзнавчого ма­теріалу із застосуванням дослід­ницького методу;

8)           зв’язку навчальної та позакласної історико-краєзнавчої роботи викладача;

9)           уміння вчителя застосовувати різноманітні найбільш оптимальні прийоми і методи використання місцевого матеріалу на уроках історії та в позакласній роботі з учнями.

Краєзнавчий матеріал має ефект у навчально-виховному процесі тоді, коли він:

а) є не тільки засобом ілюстрації й конкретизації загальноісторичних подій та явищ, але й джерелом отримання нових знань, розширення наукового кругозору учнів;

б) зручний для порівняння, зіставлення із загальнодержавним;

в) тісно пов’язаний із загальноісторичними подіями і розкриває специфічні особливості розвитку краю.  

Краєзнавчий матеріал за значенням умовно можна розділити на дві групи:

а) матеріал суто місцевого значення;

б) матеріал, що виходить за межі краю та набуває загальнодержав­ного значення.

Останній за своїм змістом має важливе самостійне освітньо-виховне значення. Тому він включений до програми і входить як обов’язкова частина до системи навчальних знань.

Краєзнавчий матеріал дозволяє будувати пояснення методом індукції і дедукції тобто йдучи від частого до загального, коли на місцевому, знайомому учням матеріалі розкри­вається зміст наукових положень, і навпаки, - від загального переходити до розгляду частного, місцевого. Виходячи зі змісту та значущості краєзнавчого матеріалу, викладач вибирає час його викладу. На сьогодні дедуктивний метод викладу краєзнавчого матеріалу на уроках переважає.

Можна охарактеризувати основні, види краєзнавчого матеріалу, що відповідає програмі та має важливе освітнє й виховне зна­чення.

        Обсяг краєзнавчого матеріалу у на­вчальному процесі залежить від значення місцевих історичних пам’ят­ників і подій в історії країни, від умов розвитку краю. Перш ніж використовувати краєзнавчий матеріал у навчальному процесі, необ­хідно визначити його місце, зв’язок і співвідношення із загальноісторичним матеріалом.

        Залежно від змісту краєзнавчого ма­теріалу, його значення для історії країни і краю, мети уроку, краєзнавчий матеріал може бути вивчений до проходження теми, на початку вивчення, в середині та наприкінці.

        Використовувати матеріал можна по-різному: під час викладу вчителя, у повідомленні або доповіді учня, на лекції, бесіді, на екскурсії, під час роботи з книгою, картою, музейним експонатом та ін.

        Для успішного розв’язання  цих завдань педагогу необхідно простежити з одного боку ві­дображення в історії краю загальноісторичних процесів, закономірностей, а крім того, внутрішні зв’язки між подіями та явищами місцевої історії.

        Важливим є встановлення синхрон­ності подій з історії України з іс­торією краю. Для цього учні самостійно складають синхроністичну таблицю.

Історія України	Століття, роки	Історія краю

         Зокрема йдеться про формування цілісних знань з питань, загальних  для історії та краю. Як практичну роботу учням можна доручити скласти план теми, що вивчається.

Вказані вище шляхи встановлення зв’язку між історичним і місцевим матеріалом не можна вважати універсальними. Їх вибір визначається змістом навчального матеріалу, освітньою та виховною метою уроку, що залежить від досвіду вчителя, вмінь та навичок учнів. Зв’язок між історією країни і краю здійснюється тоді, коли вона логічно необхідна й педагогічно доцільна. Навчання і дітей історії рідного краю - це перші сходинки до національного усві­домлення. Людина лише тоді стає активним членом суспільства, коли досконало знає, хто вона, якого вона роду.

Досвід, засвідчує, що формуванню цілісної історичної свідомості сприятиме поєднання вивчення історії України з історією краю.

Кожна людина має свої коріння, гармонійно розвинену особистість і не можна уявити без глибоко усвідомленого почуття національної гідності.

        Саме такий підхід дає мож­ливість відповісти на питання: Хто ми? Чиї діти? Яких батьків?

ІІ. Методика краєзнавчої роботи

Збір матеріалу з місцевої історії, його класифікація, обробка, систематизація ставлять на меті вико­ристання його на уроках та в позакласній роботі з учнями. Зібраний матеріал більше і краще можна використати, якщо він докладно й добре вивчений, методично оброблений.

Тому використання матеріалу завжди передує ретельна робота щодо його вивчення й виявлення всього цінного і необхідного у навчально-виховному процесі.

Місцевий матеріал, з одного боку - засіб активізації пізнавальної діяльності учнів і конкретизації загальноісторичних подій, а з іншо­го, - частина системи знань з віт­чизняної історії. Практика засвідчує, що використання краєзнавчого матеріалу на уроках не тільки не викликає перевантаження учнів, а навпаки, значно полегшує засво­єння курсу історії, робить знання учнів більш міцними і глибокими.

Обсяг краєзнавчого матеріалу у на­вчальному процесі залежить від значення місцевих історичних пам’ятників і подій в історії країни, від умов розвитку краю. Перш ніж використовувати краєзнавчий матеріал у навчальному процесі, необхідно визначити його місце, зв'язок і співвідношення із загальноісторичним матеріалом.

Залежно від змісту краєзнавчого матеріалу, його значення для історії країни і краю, мети уроку, краєзнавчий матеріал може бути вивчений до проходження теми, на початку вивчення, в середині та наприкінці. Використовувати матеріал можна для учнів, що вибирають об’єктом краєзнавчої роботи історію рідного села, міста, рекомендуємо таку послідовність їх вивчення:

1.    Перша історична згадка про село (місто).

2.     Історичні відомості про заснування і назву села (міста).

3.    Як здійснювалась його забудова.

4.     Перші будинки, архітектурні споруди.

5.    Перші поселенці і будівельники.

6.    Як зростала чисельність населення.

7.    Умови життя, заняття, і соціальний склад населення.

8.    Вулиці і площі населеного пункту, їх назви та історія.

9.    Які визначні історичні місця знаходяться у вашому місті (селі).

10.Зростання житлового фонду, культурних закладів.

1 Інформування архітектурного обличчя міста (села).

12.Визначні особистості - вихідці з вашого села (міста).

З учнями проводиться бесіда :”Історія села - історія нашої Батьківщини”, “Історія села в народних переказах".

Підсумком роботи можуть бути учнівські реферати, до написання яких ставляться певні вимоги: добровільний вибір теми, глибокий інтерес до неї, самостійність у роботі над рефератом, розроблення його плану, збір і оброблення матеріалу, його систематизація, написання і захист реферату.

Деякі учні вибрали об'єктом вивчення історію вулиці села (міста),де вони проживають. Пропонуємо схему вивчення історії вулиці села (міста) в такій послідовності:

1.       Історія назви вулиці.

2.       Події, що відбувались на цій вулиці.

3.       Історія її забудови, перспективи її розвитку.

4.       Історія та розвиток промислових підприємств, різних установ, розташованих на вулиці.

5.       Історія окремих будинків і споруд.

6.       Біографії цікавих людей, які жили колись і проживають нині.

7.       Пам'ятники історії, культури тощо на цій вулиці.

Пропонується тематика бесід на факультативні заняття: «Рідна вулиця», «Історія вулиці, на якій ти живеш». Для підготовлених учнів рекомендуємо заочну екскурсію «Вивчаємо історію на вулицях міста».

Зацікавленим у вивченні історії училища рекомендуємо таку схему:

1.       Час побудови училищного приміщення.

2.       Ініціатор будівництва.

3.       Перші вчителі.

4.       Роль школи в культурному житті краю.

5.       Знатні люди - вихованці школи.

6.       Сучасні набутки школи.

Для поглиблення знань учнів з даного краєзнавчого об'єкта проводимо цикл бесід: “Діяльність школи на різних етапах історичного розвитку”, “Витоки і становлення національного розвитку”. Пропонуємо учням підготувати повідомлення “Перші учителі нашої школи”, “Відомі діячі краю - вихованці школи”.

Особливу увагу приділяємо учням, котрі вибрали складний і відповідальний напрям краєзнавчої діяльності - пошуково- дослідницький. Система роботи з цього напряму включає ряд етанів та різноманітні форми і методи її реалізації.

І етап (підготовчий) передбачає орієнтовні поради щодо вибору учнями теми дослідоісення історії краю. Вона повинна:

1.       Мати важливе освітньо-виховне значення .

2.       Бути тісно пов'язана з програмою з історії України.

3.       Сприяти глибокому розумінню загальних закономірностей історичного процесу й особливостей історичного розвитку краю

4.       Мати новизну й актуальність.

5. Носити єдність цивілізаційного й культурного підходів при її дослідженні.

        ІІ етап (освітньо-пізнавальний) передбачає рекомендації щодо організації і проведення краєзнавчого дослідження в такій послідовності:

1.     Вибір теми, визначення мети і завдань дослідження.

2.     Розроблення загального плану роботи.

3.     Підготовка програми збирання і систематизації краєзнавчих матеріалів.

4.     Визначення форм і методів роботи.

5.     Визначення різноманітних джерел з теми дослідження.

6.     Виявлення і вивчення документальних джерел, що зберігаються в місцевих архівах, музеях.

7.     Пошук учасників історичних подій, очевидців, краєзнавців, що мають відношення до проблеми дослідження.

8.     Збирання предметів матеріальної і духовної культури, перевірка їх достовірності, наукова оцінка і систематизація зібраного матеріалу.

9.     Наукове, статистичне, педагогіко-методичне оброблення і оформлення матеріалу.

10.  Використання зібраного матеріалу в навчально-виховному процесі училища.

        Багато учнів вибирає об'єктом дослідження усну народну творчість на території краю. їм пропонуємо таку схему вивчення:

1.     Вид творчості (дума, легенда, пісня).

2.     Місце запису (населений пункт, навчальний заклад).

3.     Дата запису.

4.     Автор твору.

5.     Події що могли лягти в основу твору.

6.     Відомості про осіб, які могли лягти в основу твору.

7.     Ступінь поширення твору в даній місцевості.

8.     Популяризація твору гуртками художньої самодіяльності, пресою, радіомовленням.

9.     Прізвище, ім'я, по батькові того, хто записав текст, його адреса і місце роботи.

        Для поглибленого вивчення учнями усної народної творчості використовуються стаціонарні (заняття в гуртках) і експедиційні методи діяльності.

        Схожу роботу проводимо з учнями, що мають намір вивчати етнографію краю. Послідовність їх вивчення така:

1.     Вид і назва етнографічного твору, об'єкта.

2.       Давність виявленого твору.

3.       Дата запису.

4.       Автор твору.

5.       Наявність регіональної специфіки вибору етнічного об'єкта.

6.       Ступінь поширення етнографічного твору в даній місцевості.

7.       Популяризація твору.

8.       Прізвище, ім'я, по батькові того, хто передав або виявив даний об'єкт, його адреса.

Поглиблювати знання з етнографії краю учні мають змогу в гуртках, під час екскурсій у музеї, готуючи повідомлення.

Досвід показує, що формуванню цілісної історичної свідомості сприятиме поєднання вивчення історії України з історією краю га історією родини. Пропонуємо рекомендації щодо вивчення історії родоводу:

1.     Прізвище, ім'я учня, національність, рік народження, місце народження.

2.       Мої батьки (батько, мати - також і її дівоче прізвище) сестри, брати. їхня спеціальність.

3.       Мої предки: дідусь, бабуся, прадід, прабаба. Прізвище. Живуть чи померли? Де поховані0 Чим займалися раніше, які зннали народні традиції, ремесла, що про них говорять батьки? Про які цікаві події дізналися з їх уст?

4.       Що мені відомо про моїх родичів (їх освіта, умови життя, чим захоплюються, заняття). За що любите своїх предків? як доглядаєте за могилами і пам'ятниками померлих? Чи збереглись у вашій сім'ї перекази, легенди про визначних представників роду? Яке походження вашого прізвища? Які перекази і легенди з ним пов'язані?

5.     Поглиблювати знання з історії родоводу учні в секціях “Пам'ять родоводу”. Практикується захист наукових робіт, оформлення альбомів, бесіди, експедиції, семінари “Рід до роду - листи на Україну” (історія родин українських емігрантів, діаспора).

Варіанти методик, які використовуються  при здійсненні

краєзнавчого дослідження

Методика роботи з періодичною пресою.

1.    Назва газети (чий орган), характеристика газетного матеріалу (передова стаття, спеціальна рубрика, рецензія і т.д.).

2.     Які тема і зміст розглянутого матеріалу?

3.     Що тобі відомо про ті, що згадуються в джерелі факти та явища, чи зрозуміла термінологія, чи відомі в газеті діячі, організації, органи і т.д.? Охарактеризуйте їх.

4.     В якій обстановці (економічній, політичній)відбувається дана подія? Яким є зв'язок події (явища, фактів) з попередньою історією краю, з сьогоднішнім днем? Які загальні і конкретні причини події?

5.    Які закономірності або суттєві риси сучасного розвитку краю проявились у цій події (факти, явища)?

6.     Чи відомі тобі інші подібні події (факти, явища) в історії краю чи країни? Який зв'язок між ними? Чи є подія (факти, явища), про які згадуються в джерелі, типовими для краю або їх слід розглядати як виняток?

7.     Зроби висновки про значення цих подій (явищ, фактів). Які їх уроки?

Подумай, на яких уроках або позакласних заходах можна використовувати цей матеріал.

Методика організації екскурсії

1.     Постановка викладачем цілі екскурсії та з’ясування її учнями.

2.     Початкова (вступна) бесіда екскурсовода.

3.     Пересування по маршруту екскурсії та ознайомлення з об’єктами в супроводі пояснення екскурсовода.

4.     Запитання та коментарі викладача (якщо він сам не є екскурсоводом).

5.     Облік вікових і психологічних особливостей учнів, їх підготовленості до засвоєння інформації та можливого фізичного навантаження.

6.     Розробка загальних і індивідуальних завдань учасникам екскурсії.

7.     Знайомство з правилами поведінки і технікою безпеки при відвідування виробництва або природних об’єктів.

8.     Оформлення необхідної документації (наказ директора ПТНЗ, в якому зазначаються мета екскурсії, контрольні терміни, поіменний список учасників і керівників екскурсії (відповідальних за життя і здоров’я дітей).

9.     Форми підведення підсумків (вечір, конференція, організація виставки забраних матеріалів, щоденників, творчих робіт учасників екскурсії, відкриття нових стендів або експозицій в кабінеті історії або в училищному краєзнавчому музеї).

Методика створення колекції значків.

1.       Назва значка.

2.       Від кого і коли надійшов до колекції.

3.       Короткий опис значка.

4.       З якої нагоди випущений.

5.       Тираж

6.       Хто автор і виробник.

7.       Краєзнавча цінність значка.

8.       З чого виготовлений.

     На кожний значок заводиться паспорт у якому вказується інформація.

Методика роботи з мемуарною літературою

1.       Дані про автора спогадів (вік, займана посада, суспільне становище раніше і тепер (якщо автор наш сучасник) та ін.

2.       Коли і з чим пов’язані написані спогади?

3.       Яке місце в описаних подіях належить автору (свідок, змушений учасник, активний учасник)?

4.       Яку роль ці події зіграли в житті автора?

5.       Як він ставився до цих подій раніше і зараз (якщо автор наш сучасник)? Чому?

6.       Встановіть об’єктивність викладених в мемуарах подій і фактів.

7.       Яке місце належить мемуарам у вивчені історії рідного краю?

8.       Які закономірності розвитку країни в цілому відображені в цих спогадах?

9.       Як і де можна використовувати мемуари в навчально-виховному процесі?

Методика роботи з фотоматеріалами.

1.       Хто зображений на фотографії?

2.       Його ставлення до подій, які зображувальні.

3.       Яку роль відіграла ця людина в зображених подіях історії краю?

4.       Коли і ким був зроблений знімок?

5.       Від кого одержана ця фотографія?

6.       Прізвище, ім’я, по батькові краєзнавця, який придбав цю фотографію. Коли і як?

7.       При вивченні яких історичних подій можна використати цеі історичний документ?

Методика створення колекції монет.

1.     Кожну монету, яка попала до колекції треба визначити. Для цього слід відповісти на запитання:

·        З якого матеріалу монета зроблена?

·        До якої країни вона належить, де виготовлена?

·        Який номінал монети (копійка, цент і т.д.)?

·        У якому році і при якій владі вона випущена?

2.     Після визначення монети слід зробити її опис і записати до інвентарної книги.

№ п/п	назва	рік	зображення	вага	діаметр	збереження	місце знахідки

3.     Для кожної монети виготовлений пакет з номером інвентарної книги.

4.  Де можна використати це джерело?

Зміст анкети учасника І Світової війни

1.     Прізвище, ім’я, по батькові, рік народження.

2.      Національність.

3.      Точна адреса.

4.       Склад сім’ї.

5.      Коли і в якому віці був призваний в діючу армію?

6.      На яких фронтах воював, в якій армії, в яких військах, в якому званні?

7.      Чи є нагороди? Які, за що?

8.      Чи брав учать у боях за визволення рідного краю?

9.      Які битви і чому є найбільш пам’ятними?

10. Розповідь      про товаришів по службі, з ким із них він зараз підтримує зв'язок?

11. Час заповнення анкети, дані про краєзнавця, який проводив анкетування.

Висновки

Історична подія буває завершеною не тоді,

коли вона відбулась,

а лише після того,

як вона стає надбанням нащадків

Стефан Цвейг

    

             Форми,  методи і прийоми занять обираються з урахуванням психолого-вікових особливостей та пізнавальних можливостей учнів, а також інших індивідуальних нахилів та уподобань. Заняття з історичного краєзнавства дають можливість широко впроваджувати дифе­ренційоване навчання, особистісно орієнтований підхід до учнів.

     Якість збору місцевого матеріалу, його відбір, систематизація й методика використання у навчально-виховній роботі цілком залежать від викладача.

     Історичне краєзнавство відкриває для себе нове поле дослідження, обробка якого обіцяє новий історичний синтез, нові горизонти розуміння минулого і сьогодення. Такий синтез допоможе подолати девальвацію «теоре­тичної історії» в очах громадськості, а історичне знання отримає вищий соціальний статус як у середовищі наукового співтовариства, так і в суспільстві в цілому.

     Історичне краєзнавство — це й син­тетична наука, й мистецтво доне­сення до широкого загалу особли­востей історичного процесу: Не­можливо переоцінити його виховну роль і моральну віддачу. Історичне краєзнавство - це джерело попов­нення археологічних та етнографіч­них колекцій, музейних та архівних скарбів. Водночас це засіб згурту­вання людей різних уподобань і по­літичних орієнтацій довкола конк­ретної, цікавої для всіх справи.

     Почуття любові до України, глибока повага до вікових народних тради­цій - невичерпні джерела духов­ності, моральності та культури су­часної людини. Знання рідного краю духовно збагачує її, виховує нездоланну відданість Вітчизні, вчить шанувати свій народ та інші народи, що здавна пліч-о-пліч жили й працювали в Україні.

Список літературних джерел

1.       Ашуров В.Н., Кацюба Д.В., Матюшин Г.Н. Ис­торическое краеведение. — М.: Просвещение, 1980. - 192 с.

2.       Барвінський Б. Оповідання з рідної історії. - Жовква, 1911, -190 с.

3.       Барков А. С. О научном краеведении. Вопросы методики истории и географии. - М., 1961.

4.       Дицкая Л. Н. Сочинения и другие письменные работы на краеведче­ские темы как средство привития учащимся любви к родному краю; - Воронеж, 1967. - с. 120-127.

5.      Вагин А. А. Методика обучения ис­тории в школе, - М, 1971. - с.298.

Патрушев В. Краеведческая работа в школе. Изучаем свой край Ки­ров. - 1979.-с. 19-22;

6.     Цепяева Н. С. Факультатив по краеведению. - Магадан, 1972.

7.