“Пісні, опалені війною” Позакласний захід з історії України

“Пісні, опалені війною”

Позакласний захід з історії України

Підготувала:

викладач суспільних дисциплін Журабіцька Л.М.

Тема: “Пісні, опалені війною”.

Мета: ознайомити учнів з історією Великої Вітчизняної війни та пісня­ми фронтових років, коли і за яких обставин вони були написані; фор­мувати в учнів вміння самостійної пошукової роботи, вміння аналізу­вати, критично оцінювати, узагаль­нювати та синхронізувати історичні події; виховувати в учнів любов до Батьківщини, патріотизм, націо­нальну самосвідомість, почуття по­ваги та вдячності учасникам Вели­кої Вітчизняної війни.

1-й учень.

Давно мовчать гарматні жерла,

гарячі кулі одсвистали,

та пам'ять тих років не вмерла, –

вона зійшла на п‘єдестали.

2-й учень.

Народжена в смертельнім герці,

живе у бронзі і граніті,

живе у кожнім чеснім серці,

лунає скрізь по білім світі.

3-й учень.

Ніч з 22 на 23 червня 1941 року... Темінь... Туман... Ти­ша...

4-й учень.

Чотири години п‘ятна­дцять хвилин... І раптом...

Грім. Гуркіт. Вибухи. Дим пожеж. Крики поранених, плач дітей і жі­нок. Стогін самої землі.

Звучить мелодія   пісні   “Священная война”.

5-й учень.

Історія цієї пісні дуже цікава – її написав ще до початку війни Василь Лебедев-Кумач на прохання редактора музичних радіо­передач Всесоюзного радіо.

24 червня 1941 року слова дописа­ної пісні були надруковані в цент­ральних газетах “Известия” та “Красная звезда”.

На четвертий день вій­ни композитор Олександр Олександров написав музику на ці вірші.

Пісня зазвучала у виконанні Червонопрапорного ансамблю Червоної Армії. Пісня “Священна війна” ста­ла музичним символом Великої Віт­чизняної війни.

1-й учень.

Важкі воєнні дороги. У мороз і спеку, дощ і завірюху, по­лем, лісом, переліском, болотом.. До середини 1942 року наші війська змушені були відступати під шале­ним натиском фашистів. А по­тім... – Сталінград... Ворог був зу­пинений. І почався шлях радян­ських військ на Захід.

Про тяжкий шлях солдат розповіла пісня “Эх, дороги”.

Учні виконують пісню.

2-й учень.

Пісні воєнних років передають трагізм того часу, оспіву­ють героїзм радянського народу, мужність воїнів Червоної Армії, їх безмежну любов до Батьківщини та їх прагнення якомога швидше здо­лати фашизм.

Дуже популярною в роки Великої Вітчизняної війни була пісня “Катюша”. Але мало хто знає, що ця пісня була написана ще у 1938 р. Матвієм Блантером на сло­ва Михайла Ісаковського.

“Катюша” – пісня про вірність і любов, написана в ті далекі роки, коли ситуація на кордоні була пред­метом загальної уваги. Проблеми СРСР з Польщею, Румунією, Чехословаччиною та Японією не дава­ли спокою у прикордонних ра­йонах.

У роки Другої світо­вої війни “Катюшу» крутили не тільки в радянських військах, вона стала гімном італійських партизан, у Болгарії її використовували як па­роль підпільники, а у Франції співа­ли учасники руху Опору. “Катюшу” знали навіть у Японії.

3-й учень.

Ішов другий місяць війни. Фашисти блокували порти країни – на Чорному, Балтійсько­му, Білому та інших морях. Багато робіт у портах виконували мирні жителі. Серед тих, хто допомагав у Ленінградському порту, був ком­позитор Василь Соловйов-Сєдой. 20 серпня 1941р. увечері після ро­боти стомлені ленінградці почули звуки гармоніки на одному з кораблів на рейді. Це надихнуло компо­зитора написати пісню про моряків. Разом із поетом Олександром Чуркіним вони написали пісню, яка для них самих стала прощанням із рід­ним Ленінградом.

Звучить пісня “Вечер на рейде”.

Людям пісня сподо­балася. Вона створила новий образ “колективного ліричного героя”

4-й учень.

Про те, як з‘явилася “Пісня про Дніпро”, згадує її автор Євгеній Долматовський: “Холодної осінньої ночі 10 жовтня 1941 року я переправлявся через Дніпро в ра­йоні Канева. Місцеві жителі допо­могли нам обсушитися, нагодували. Гіркі слова “Ой Дніпро, Дніпро” звучали тут серед жінок і в розмовах партизан. Я не зміг їх забути, вони були схожі на видих, стогін. І я поніс їх далі, на схід, до лінії фронту…”

Чернетка поета попов­нювалася віршами про Дніпро, Україну. У тилу автор зустрівся з Та­рапунькою і Штепселем –україн­ськими гумористами Ю. Тимошенком і Є. Березіним. Вони по­знайомили поета з українським композитором Марком Фрадкіним. Після двох днів спільної роботи во­ни створили пісню. А через кілька днів відбулася прем‘єра. І ось... піс­ня виконана... Але в залі тиша... Ні оплесків, ні слів... Раптом люди по­чали вставати, а пісня зазвучала знову і знову.

Звучить “Пісня про Дніпро”

5-й учень.

Улистопаді 1941р. у фронтовій землянці біля Москви (вірогідно, на 20-му кілометрі Мін­ського шосе) військовий кореспон­дент Олексій Сурков писав листа дружині – де знаходиться, про що думає, яка погода, становище на фронті. Слова, що лягали на папір, стали рядками вірша “Землянка”.

А вже на початку 1942 р. композитор Костянтин Листов написав до цього популярного серед солдатів вірша музику. Пісню виконали по радіо, її заспівали і на фронті, і на окупованій території, і в тилу. Бо була вона такою щирою, теплою, лагідною, чистою.

Виконується пісня “В землянке”.

Ця пісня стала символом мужності й стійкості наших воїнів, їх душев­ної величі і вірності Батьківщині.

1-й учень.

Уроки війни всюди було запроваджено затемнення. Ні­де не горіло світло, вікна щільно за­кривались, навіть автомобілі і потя­ги рухались, не вмикаючи фар, щоб ворожі літаки не знайшли цілі. У 1942 р. поет Михайло Ісаковський надіслав композитору Матвію Блантеру вірш “Огонек”. Невдовзі заявилася і пісня. “Вогник” став символом стійкості й вірності, не­зламності нашого народу.

Виконується пісня “Огонек”

2-й учень.

Композитору Марку Фрадкіну, який пройшов з боями від Дніпра до Сталінграда, а потім назад – на захід – тисячі кілометрів, сподобався вірш Євгена Долматовеького “Танці до ранку”. Так з‘явилася пісня “Случайный вальс”.

Виконується пісня “Случайный вальс”.

Багато пісень було написано в роки Великої Вітчизня­ної війни. Багато їх про війну було створено і в повоєнний час. Вони, подібно до книг і пам’ятників, увіч­нили героїчний подвиг нашого на­роду у воєнні роки.

1-й учень

Дай, Боже, не чути нам грому гармат,

Нехай не доводиться юним вмирати.

Щоб мирно й щасливо служив наш солдат,

Хай в тузі не плаче зажурена мати.

І в наш неспокійний знедолений час

Проходять і будні, і свята.

Дай, Боже, шоб добре жилося у нас,

Щоб щастя й добро тільки знати!

І, як нам не тяжко, на рідній землі,

Долаючи всі перешкоди й тривоги,

Упевнено й чітко вперед нам іти,

Як тому солдату до Перемоги!

Учні і гості разом виконують пісню “День Победы”.

Учні вітають запрошених ветеранів та  учасників Великої Вітчизняної війни квітами.